Початки організованого життя в Британській Колюмбії (Бібліотечні відомості) 1907-1967 рр.

 Уривок з книги "Українська книжка і її початки в Британській Колюмбії" та посилання на електронну книгу.

Українці жили в цій провінції майже від початків цього століття, але як тяжко скласти історію нашого життя тут, бо мало залишилося слідів, себто достовірних відомостей, які залишилися по наших організаціях, які колись існували, або по наших видніших піонерах.

Все більше трапляються випадки і тепер, що по смерті батьків-піонерів, діти, не знаючи мови, або не здаючи собі справи з вартости залишених книжок, документів, різних записок, а навіть спогадів, часто викидають їх на сміття, або палять. І так горіли часто речі історично-архівної вартости.

Кожний свідомий українець повинен дорожити такими речами і радити своїм сусідам віддавати все, що писане і друковане, та знимки, їм не потрібні, до ванкуверської бібліотеки Взаїмної Помочі. Там усе те розглянуть і вартісне залишать в архіві, який вже там започатковано. Користь з цього буде для історії, а ім’я покійного буде згадане в книжках.

Відомо, що з початком 20-го століття в Британській Колюмбії жили українці в різних місцевостях більшими, чи меншими гуртками. Вони працювали переважно в копальнях вугілля, золота та інших, а також по лісах та при різних будовах.

Одначе ті заняття не були сталими і наші робітники були примушені переходити з одного місця на друге в пошукуванні за працею. В місцях, де було дещо більше сталої роботи, було й більше скупчення українців і, звичайно, між більшим гуртом знаходилися й свідомі одиниці, які пробували творити організоване громадське життя.

Творилися організації, а при них бібліотеки, а також піонерська література. Такі спроби починались не раз з великим підйомом до праці на народній ниві, але з відходом здібних одиниць той запал звичайно підупадав, або цілком завмирав, аж поки хтось другий знову його не відновив. Такі обставини тривали приблизно до 1923 року.

1906 рік. Цей рік можна б зачислити до першого організованого життя українців в Британській Колюмбії. В „Новому Шляхові”, ч. 14 за 1967-ий рік в статті М. Марунчака „Рання піонерська поезія” згадано про Мирослава Стечишина, який тоді перебував в Б. К. і в 1906 р. заснував у Ванкувері „Український Клюб”. Там певно була і українська книжка.

1907 р. В цьому році Мирослав Стечишин написав у Ванкувері історичне оповідання: „Суд панів над робітником”, яке появилося окремою відбиткою у Львові того самого року. Немає сумніву, що Мирослав Стечишин причинився свого часу до збільшення української колонії у Ванкувері, бо він писав часто про теплий клімат та можливості життя, головно над Тихим Океаном. В статті, поміщеній в книжці „Бритійська Колумбія і українці” 1957 р., Тома Томашевський згадує, що він вів переписку із знайомими і особисто відвідував Ванкувер 1908 року, за старанням Мирослава Стечишина, Юрія Сиротюка та інших свідомих громадян і тоді там існувало робітниче товариство „Боротьба”, що було зорганізоване 1907 року.

Невеличка громада українців влаштовувала там сходини, відбувала спільне читання книжок та часописів і організувала доповіді на політичні та культурно- освітні теми. При товаристві існував співацький гурток з понад ЗО осіб з диригентом Іваном Делавраком та аматорський гурток з режисером Іваном Каралашем. Т. Томашевський не згадує про книжки, але з вичисленої праці можна догадуватися, що Т-во „Боротьба” мало бібліотеку, хоч може невелику, але вона була першою в Британській Колюмбії.

Дальше читаємо, що другим українським товариством на побережжі Тихого Океану було Т-во „Воля” в місті Нанаймо на Ванкуверському острові, де були копальні вугілля. Це товариство було зорганізоване 16 червня 1907 року. Воно мало бібліотеку, яка начислювала 70 дарованих книжок, а також замовлено багато нових.

До заряду згаданого товариства належали: Петро Цимбал — організатор, Михайло Стечишин — секретар, Микола Каменецький — скарбник. Тут треба ще згадати, що в південно-східній частині Британської Колумбії в місцевості Госмер заіснувало українське робітниче „Т-во ім. Січинського”. Воно відіграло поважну ролго в розвитку робітничого руху між українцями тих часів.

1909 р. Це товариство влаштувало перший коицерт-свято в память Шевченка в Британській Колюмбії. Ілля Киріяк, автор найкращої повісті про українських піонерів „Сини Землі”, так висловився про це товариство: ,,В Госмер, Б. К. я дообразувався політично й національно”. Він був там півтора року діловим секретарем. Була там також велика, як на ті часи, бібліотека, в якій знаходилися майже всі видання „Наукового Т-ва ім. Шевченка”, „Діла”, Просвіти, радикальні і соціалістичні видання.

Що сталося з тією бібліотекою, невідомо. Колись гучне місточко майже перестало існувати з хвилиною закриття копалень.

1911 р. В цьому році товариство в Госмер спричинилося до видання першої книжечки в Б. К. під назвою „Причта про воду” з додатком „Цивілізовані малпи”, яку переклав з англійської мови Іван Савків. Один примірник цієї книжки знаходиться в бібліотеці Інституту св. Івана в Едмонтоні.

1913 р. Тома Томашевський згадує, що Павло Крат, у вільних годинах від праці, видавав у Ванкувері гумористичний часопис „Кадило”. Він друкував його в російській друкарні, яку мав російський консул Ассанчев. На жаль, невідомо кілько чисел вийшло згаданого часопису.

1914—1918 рр. Під час першої світової війни 1914—1918 років, з причини стану безробіття, заборону організованого життя та незавидний стан ванкуверських українців, товариське життя завмерло.

1919 р. Заіснувало товариство ім. Заньковецької, якого члени були різних соціалістичних поглядів, одначе це товариство майже жодної діяльності не проявляло.

1920 р. В цьому році почалося знову оживлене організоване українське життя початково в ресторані Максима Майданика в Марлборо готелі. Майданик цікавився громадськими справами, мав у своєму ресторані українські часописи, книжки й різні брошури. Цей ресторан служив українцям за збірний пункт-читальню. М. Майданик помер на 81-му році життя 6 березня 1968 року у Ванкувері. Того ж року в домі Івана Делаврака зорганізовано драматичне Т-во ім. Винниченка. Це товариство ставило п'єси, влаштовувало концерти та сходини з відчитами. Режисером був Тома Томашевський. Започатковано також бібліотеку. У Ванкувері ще живуть члени згаданого товариства: Іван Рабчак і Василь Кнігніцький.

Видавництво

Дальше пише Т. Томашевський, що члени, заохочені успіхами, створили видавничу спілку на $10.00 уділах. Друкар Т. Томашевський привіз з Сіятель українські матриці, приготовили матеріали і почали видавати український тижневик „Правда і Воля”. Перше число вийшло дня 22 квітня 1920 року. Через матеріальні злидні, сильну пропаганду інтернаціоналістів, видавництво, випустивши кілька чисел, було зліквідоване. Перше число „Правди і Волі” одержала бібліотека від Івана Мельника.

Перша українська книгарня у Ванкувері

Першу книгарню відкрили в 1920 році, Іван Мельник (тепер український православний священик).і згадуваний вже часто Т. Томашевський. По від’їзді Томашевського до Едмонтону, Іван Мельник так описує в своїм виданні споминів з подорожі п. з. „На Камчатку 1927 року”: „Ще в половині зими того ж року я був гордим властителем української книгарні у Ванкувері. Одначе з книгарнею я попав на тяжкий, повоєнний час, мої покупці-робітники були з порожними кишенями. Вони часто заходили до книгарні, жалувалися на тяжкі часи і читали книжки й часописи на кредит. Розуміється, я радів, що все ж таки, не зважаючи на погані обставини, є люди, що поза щоденним хлібом дбають також і про корм духовий. Одначе само читання не помагало фінансовій справі книгарні ні трошки, і в половині квітня Ваш покірний слуга примушений був замкнути брами одинокої, від Едмонтону аж до Тихого Океану, просвітної інституції й шукати іншого заняття”.

І. Мельник дістав працю в Годсонбейській компанії, спочатку в північній Британській Колюмбії, а відтак на Камчатці, де торгував футряними багатствами з індіянами та Камчадалами та про свій побут написав книжку.

1923—1925 рр. Серйозніша підготовка до започаткування першого національного товариства почалася в 1923 році. Цього довершено в 1925 р. Це вдалося завдяки колишніх учителів Івана Рабчака і Петра Жарого, які приїхали до Ванкуверу з прерій і при помочі Івана Германа, Василя Кнігніцького та інших заснували Т-во „Просвіта”. Це товариство, в початках через соціалістичні перешкоди, часто було мало або зовсім недіяльним, головно літною порою.

Воно існувало без перерви до 22 липня 1929 р., і тоді переіменовано його на Т-во „Український Народний Дім”, який ввійшов в склад „Союзу Українських Народних Домів”. Того дня в протоколі записано: „голова Просвіти” Василь Маскаль і секретар Теодор Павлишин передали нововибраному голові Т-ва УНДІм, Петрові Мельничукові і секретареві Петрові Щиренькому сцене- рію, Гардеробу та інвентар на вартість $123.75. Також бібліотеку із 47 книжок на вартість $23.20”.

Ця найстарша бібліотека у Ванкувері існує без перерви й досі та при кінці 1967 року начислювала 536 книжок, каталогової вартости $446.30. Бібліотекарями впродовж того часу були: кілька років Микола Москалик, 4 роки Іван Рабчак та 35 років Форвин Богдан.

1927 р. Цього року зорганізовано відділ допомогового товариства „Взаїмна Поміч”, а 8 місяців пізніше, в 1928 році, започатковано при відділі бібліотеку. (Докладніше про „Взаїмну Поміч” і її бібліотеку в окремій статті).

1929 р. Степан Тимчишин у „Споминах піонера” („Український Голос”) згадує, що того року брати Демко і Павло Смага в Степні Ренч біля Ендербі, Б. К. дали почин до будови Народного Дому, в якому працювало Т-во ім. Шевченка з малою бібліотекою. — Цього року на Надзвичайних зборах Т-ва УНДім, що відбулися 4 серпня, вибрано організаційний комітет жіночої секції, до якого ввійшли: пані Анна Пелех, пані Марія Лобай і панна Дора Сташин. Це одинока і перша жіноча організація у Ванкувері, а може у Б. К., що вітала та гостила сенаторку О. Кисілевську під час її відвідин Ванкуверу, 8 жовтня 1929 року. До цього комітету ще належали: пані Юлія Богдан, Романюк і Текля Маскаль.

1933 р. Згадана вгорі жіноча секція 6 липня 1933 р. прийняла назву Т-во „Рідна Школа”, що 14-го вересня 1934 року ввійшло в склад „Союзу Українок Канади” і прийняло назву ім. Лесі Українки. Це товариство має свою бібліотеку, яка тепер числить біля 250 книжок, переважно жіночих авторів.

1936 р. В цьому році було започатковане Т-во „Просвіта ім. Франка”, на острові Ванкувер, Лулу Айленд, яке має бібліотеку біля 200 книжок.

Того ж року о. Николай Бартман поставив підвалини під постійну обслугу українсько-католицької парохії. З приїздом о. С. Шевчука, ЧСВВ, 2 вересня 1937 року Українсько - католицьку парохію св. Покрови перебирають оо. Василіяни, які обслуговують її й досі. Бібліотека при парохії начисляє біля 1,500 назв, у більшості релігійноог змісту.

1937 р. 9-го травня заіснувала українська православна громада, яка приміщувалася в Українському Народному Домі. Бібліотека при парохії, також в більшості релігійного змісту, начисляє понад 120 книжок.

1941 р. Зорганізувалася філія „Українського Національного Об’єднання”. Бібліотека поважно зросла з приходом еміграції по другій світовій війні та започаткуванням при філії відділу в 1946 р. „Молодь Українських Націоналістів”, коли її перебрав п. О. Ільницький і сьогодні числить біля 300 назв. Дня 27 березня 1941 року створився відділ Комітету Українців Канади, який має 68 книжок, переважно видання КУК, та архіви відділу в оправі.

1946-47 рр. Виходив періодично „Голос Молоді”, 8 до 30 сторінок циклостилевого друку. Видавав редакційний комітет відділу „Союзу Української Молоді ім. Петлюри” при помочі о. прот. С. П. Симчича. Редакційний комітет очолювали: Ольга Сташин, Євген Пепех і Василь Олексій. Їм допомагали: Маруся Гавриш, Михайло, Макар і Николай Новак. Вийшло всього 7 чисел по 500 примірників.

1948 р. „Поміч в нещастю”, одноактова вистава з життя члена Т-ва Взаїмної Помочі, який потерпів в автомобілевім випадку. Написав бувший організатор Народних Домів в Алберті, Директор Взаїмної Помочі на Британську Колюмбію Йосиф Ясенчук. Накладом Взаїмної Помочі, 500 примірників на 8 сторінок. ( Цю виставу відограно в нашім відділі з дуже добрим успіхом). И. Ясенчук написав також „Канадійський Кобзар”, якого видала Українська Книгарня в Едмонтоні 1918 року, на 64 сторінок, його вірші були друковані в „Українськім Голосі”.

1949 р. Заходом д-ра Богдана Стебельського був зорганізований відділ „Союзу Української Молоді” в домівці православної громади. В 1954 р. започатковано відділ .Ліги Визволення України”. В їхній бібліотеці тепер знаходиться приблизно 200 книжок, періодичних видань, головно брошури.

Вийшла в 1949 році „Ювілейна пам’ятка в 25-ліття існування Храму Божого в Ґрінроді, Б. К.” Зладив о. Василь Чопей, парох Ґрінроду, сторінок З0.

1950 р. Заходами і під редакцією інж. А. Ільницького вийшло чотири числа інформаційного бюлетеню Б. К. „Поступ”. Цей місячник мав по 18 сторін друку в 500 примірниках.

1953 р. Д-р Іван Німчук написав працю „Українці в Бритійській Колумбії”. Едмонтон 1953. Накладом і коштом Григорія Браткова. Сторінок друку 20.

1954 р. Започатковано „Комітет Поширення Української Книжки в університетських і публічних бібліотеках”. За його старанням передано до різних бібліотек 548 томів книжок і університетові Б. К. портрет Шевченка.

1956 р. „Лекції для недільної школи” для чотирьох кляс по 44 сторінок друку, 500 примірників, видав о. прот. С. П. Симчич власним коштом.

1958 р. „Бритійська Колумбія і Українці”. Матеріяли до історії українців в Б. К. та про 20-ий Відділ Взаїмної Помочі у Ванкувері. Видав Редакційний Комітет з нагоди 30-річчя існування 20-го Відділу Взаїмної Помочі у Ванкувері. Видано 1,500 примірників по 200 сторінок друку.

„Двадцятиріччя Отців Васидіян у Ванкувері, Б. К.” Ілюстровані дані до історії української католицької церкви св. Покрови у Ванкувері. Видав Редакційний Комітет, 96 сторінок друку.

1958 р. „Дивні пригоди Штіфа Табачнюка”, 500 примірників, 64 сторінок друку. Написав і видав Стефан Фодчук, Ванкувер. Він помер в Ванкувері 19 березня 1967 р. на 79-му році життя.

Зліва: Едвард Торупка, Б.А., М.С., В. Кнігніцький, І. Решетник, секретар комітету; Ф. Богдан, бібліотекар; Д. Мацелюх, Данило Гузик, Б.А. Стоять: Т. Гузик, голова комітету; І. Торупка, голова Відділу.

1959 р. „Бібліотека Т-ва Взаїмної Помочі й українська книжка в Ванкувері”. Серія УВАН, ч. 17. Написав Ф. Богдан. Накладом 20-го Відділу Взаїмної Помочі у Ванкувері. 1,000 примірників по 32 сторінок друку.

1960 р. „Наша Зоря”. Ілюстрований інформативний журнал для українців у Бритійській Колюмбії. Місячник на 18 сторін друку, вийшло 4 числа. Видавець і редактор: І. Н. Корчинський.

1961 р. „Отче Наш”. Підручна книжка для шкіл та для ширшого громадянства”. Написав і видав о. прот. С. П. Симчич у Ванкувері 500 примірників, 64 сторінок друку.

1962 р. Дмитро Окос відкрив українську книгарню „Дніпро”. Книгарня положена в самім осередку міста, 386 Вест Гейстінґс стріт, Ванкувер, Б. К., телефон 684-9011. Крім українських і інших словянських книжок й часописів і журналів, знайдете там платівки, музичні інструменти, кераміку, вишивки та багато інших речей. Також висилає пакунки на Україну. Книгарня початково плигала, тому змінювала кілька разів місце, але остаточно по трьох роках осягнула бажану ціль. Д. Окос майже впродовж двох років вів українську півгодинну програму по радіостанції Сі-Джей-Джей-Сі, кожного тижня в середу, але, не маючи належної підтримки і помочі, перервав надавання в березні 1968 року.

1962 р. ,,25-літний Ювілей Української Православної Громади св. Тройці”. Ілюстровані дані до історії української православної громади св. Тройці у Ванкувері. Видав Редакційний Комітет, 500 примірників по 52 сторінок друку.

1963 р. ,,30-літний Ювілей Союзу Українок Канади, відділ ім. Лесі Українки” в Ванкувері, видав 26-сторінкову історію своєї праці.

1964 р. „Матеріали до систематики і фавністики жуків України”, видав Осередок НТШ у Ванкувер, свого члена д-ра В. Лазорка. Це перша того рода наукова праця, що вийшла друком українською мовою. “Куховарська книжка” Відділу „Союзу Українок Ківш" їм. Ольги Кобилянської у Волей-Норт Сурей, БК. 330 примірників.

“Подорож до Аляски”. Стаття Форвина Богдана поніжена в часописі „Український Голос” між 17-тим липнем. а 30-тим серпнем 1964 р. Ця стаття цікава тим, що з нас нема майже нічого написаного про Аляску та Юкон. Автор в 1926 році працював у тих місцевостях і під час подорожі 1964 року поробив порівняння.

1965—1968 рр. Куховарська книжка „Ді Арт оф Кукінг — Юкраїніян Стайл”, суто ілюстрована кольоровими і темними образками на 106 сторінок друку. Видана у Ванкувері жіночим Відділом Союзу Українок Канади їм. Лесі Українки, а опрацьована і приготовлена до друку Редакційним Комітетом за почином і під головуванням пані Люби Кут. Книжка популярна, має великий попит не лише в Канаді, але і в ЗДА, і нічого дивного, що цього року вже вийшло 4-те видання в 5,000 примірниках, разом 13,000.

1967 р. „На шляху Тихого океану та Українці при шляхові ч. 16 в північній Британській Колюмбії”, Принц Джордж, Давсон Крік, Форт сейнт Джан та околиць Піс Ривер, дещо з життя українців. Обширна стаття, написав Ф. Богдан, поміщена в тижневику „Український Голос”, ч. І, 1967 р.

1967 р. „Понад 70 років в Канаді” — спомин Михайла Сташина, поміщені в „Українськім Голосі” в числах 14, 18, і 23 за 1967 рік.

„Спомин і пригоди піонера”. Обширна стаття написана Степаном Тимчишином і друкована в „Українськім Голосі”, ч. 27 за 1967. рік.

Д-р Михайло Гуцуляк — „Українець - співтворець кордонів Канади й Аляски. (Історично-географічний нарис)”. Вийшла під фірмою НТШ. Бібліотека Українознавства, том 24. Накладом автора, Ванкувер, Торонто 1967, 140 сторінок. Вже сама назва праці М. Гуцуляка інтригуюча — не заведе в сподіваннях читача. Це відкриття, про яке українці досі не знали, а інші хоч знали, але не зернули на те уваги, а в кінці забули.

Згадана праця дає багато незнаного матеріялу про українців, як каже один науковець по її прочитанню;„праця дала мені багато нового, чого я не знав досі, тим вона цікава і поучаюча”.

Поважна частина згаданих видань находиться в бібліотеці Взаїмної Помочі, можливо було більше в Британській Колумбії, одначе нам вони покищо невідомі. У Ванкувері та околиці находиться понад 37 різних українських організацій, церковних громад, поважна кількість більших і менших торговельних, ремісничих та індустріальних підприємств, а за тим кілька сот професіоналістів та підприємців, включно з нашими мільйонерами. Є поважне число цих людей з вищою освітою, і повинно бути й місце на постійне періодичне видання.

Книгу розміщено на сайті проекту зі збереження інтелектуальної спадщини української еміграції «Diasporiana». Ви можете отримати копію за посиланням:

Українська книжка і її початки в Британській Колюмбії PDF
Українська книжка і її початки в Британській Колюмбії DJVU